Початок гонки був більш-менш вдалим. Після старту своєї групи майже сходу захопив лідерство, першим вибіг на міст, правда тут стався невеликий казус поки біг з велосипедум в руках спав цеп. Мене обійшли Мякішев і Старченко. Правда Мякішева я з ходу знову обійшов, перед зрізкою Старченко зупинився ще й не зовсім вдало, я мимо його перестрибнув через бордюр, з'їхав без пригод і знову виявився лідером. Прекрасно розумів що це ненадовго. Незабаром Старченко мене наздогнав і так ми доїхали до Анісова. В Анісові наздогнали другу групу, що стояли біля контролера. Нас також навіщось зупинили. Під'їхали потім Мякішев і Ruslan BGS, так, що розрив який ми з Старченком дали суперникам з якогось ідіотизму було нівельовано. Знову дали загальний старт уже всім, що були на пункті. Тримався в лідируючій групі до кінця Підгірного, потім коли почали з'їжджати на стежку, вирішив у цю штовханину особливо не втручатись, по-перше Старченко уже був десь попереду, решта моїх суперників відстали, так що штовхатись між молоддю особливого сенсу не було, по друге з шосейним кермом маневрувати між байками на звивистій дорозі виявилось вельми важко. І тут почалось.. не задовго до завершення першого кола почала розкручуватись рульова колонка (хоча ввечері перед гонкою її затиснув добряче). Велосипед став нагадувати старий віз і за звуками і за поведінкою. Якщо грунт під колесами був твердий і рівний можна було дати ходу, тільки починалась тряска, ну ніяк. На початку другого кола догнав Ranger Pacifica, чим підпсував собі настрій. Потім в середині дістав ще двох гонщиків з молодшої групи: Костю Лисого й Мишка Лврченка. Вони відсиділись в мене на колесі, та я й не заперечував, все одно ми з різних груп, тим більше що мого переслідувача видно не було. Потім Ranger Pacific відстав, Костя й Мишко незадого до закінчення кола рвонули з-під колеса вперед, хотів було за ними, але в рульовій був уже такий люфт, що дума хоча б втримати темп. Тут побачив, що мене явно наздоганяє Мякішев, а я на цьому возі ну ніяк прибавити не можу, загроза втратити друге місце стала реальною. Ну думаю, дотягнути б до моста, а на асфальті я вже не дамся навіть з цим клятим люфтом. На міст ми вибігли одночасно. Потім в гірку встав на педалі і вже супернику шансім не лишив, на з'їзді з моста швидкість була 49, на більше не ризикнув,враховуючи стан велосипеда, потім ледве проскочив між натовпом та зустрічним автомобілем, поворот направо, фінішна пряма і нарешті я перетинаю фініш, другим, ху-у-у-у-у-у-у-х, суперник відстав на 24 секунди.
